про Полтаву

Величальна Полтаві

Із сивини століть ти поставала,

Вінок легенд у коси заплела…

І гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,

Пасує мудрість до твого чола.

Козацький полк в походи проводжала,

Сини свій отчий боронили край.

Полтаво, ти їх подвиг оспівала

В подобі ніжній юної Чурай.

Падінь і злетів знала ти чимало,

Ти воскресала, як весняний квіт.

Над Ворсклою живе моя Полтава

Благословенні тисячу сто літ!

То Котляревський, Лисенко, Мазепа

Закарбували в вічності ім’я

Твоє, Полтаво, ніжна квітка степу,

Ти їх натхнення, їх Свята земля…

В поєднанні минулого з прийдешнім,

Сьогодні ти ще краща, ніж торік.

Нове тисячоліття славних звершень

Дарує крила, кличе за поріг.

Ти п’єш із Ворскли із водою вроду,

Добра й любові вчиш своїх дітей.

Від перехрестя Заходу і Сходу

Сміливо в майбуття Полтава йде.

                                                           М. Бойко   

Тебе до зір здіймають крила волі,

І котять хвилі золоті жита.

О, світоч мій, ти – України доля,

Полтавщино, земля моя свята!

Приспів:

Про тебе слава гордо лине,

І пісня Чураївни нас єдна.

Мій краю, серце України,

Полтавщино, прадавня сторона.

Срібляться ріки, дозрівають вишні,

Твій рід благословляється на світ…

Тут проростає у прозорій тиші

Вкраїнської душі весняний цвіт.